8 травня - День пам’яті та перемоги над нацизмом
8 травня - День пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939-1945 років. Минуло 80 років, але вогонь пам’яті не згас.
Цей день - про правду, яку не знищити. Про жертв, яких не забудуть. Про перемогу, яку не привласнять.
Війна – це катастрофа, трагедія, мільйони загиблих і скалічених тіл та душ, а її героїзація і романтизація призводить до ескалації нових конфліктів.
Тому у цей день Україна не святкує, а вшановує і висловлює повагу й вдячність усім борцям із нацизмом, увічнює пам’ять про загиблих воїнів та жертв найкривавішої в історії людства війни.
У 1945 році нацистський терор було зупинено.
Вигнання нацистських окупантів не принесло Україні свободи, а обернулося поверненням комуністичного терору. Його проявом стали м’ясні штурми «чорносвитників», депортація кримських татар та інших народів із Криму, масовий штучний голод 1946–1947 років, депортації етнічних українців Польщі, повернення репресій, повторна радянізація західної України, спроби знищення Української автокефальної православної та Української греко- католицької церков тощо.
Після нацизму і комунізму світ зіштовхнувся з новою злочинною агресивною ідеологією – нині ми боремося проти російської версії нацизму – рашизму. Він несе загрозу не лише незалежності та суверенітету нашої держави, а й міжнародному правопорядку та безпеці всього людства, сучасного світу та демократії.
Сьогодні ми знову стикаємося з його відлунням: російська агресія в Україні - це не просто боротьба за землі, а спроба переписати історію. Коли окупант називає себе «борцем з фашизмом», руйнуючи українські міста, - це не просто цинізм. Це спроба вбити пам’ять. Але історична пам’ять - це наша зброя.
Важливо пам’ятати, що слабкість, страх і нерішучість міжнародної спільноти завжди заохочували агресорів до все більшого розмаху злочинів.
Сьогодні світове співтовариство має змогу спертися на той гіркий досвід та історичні уроки для прийняття адекватних безпекових рішень, зокрема щодо російської агресії проти України.
Кожен, хто сьогодні стоїть на захисті України, продовжує справу тих, хто зупинив нацизм 80 років тому. Бо справжня перемога 1945-го - не в парадах і не в святкуваннях, а в тому, щоб ніхто більше не наважився повторити той жах, щоб «Ніколи знову» залишилося не гаслом, а реальністю.
Попри все – ми вистоїмо й переможемо!
Ми пам'ятаємо.
Ми боремося.
Ми переможемо.
Слава Україні!
Героям слава!
